ПОМІЖ ЛІТЕР...
Як же добре, що Ти не оглух, Не осліп, не зневірився в людях, Що і досі міцним є Твій дух, А ще - серце гаряче у грудях! За вікном закурили сніги, Б'є у шибку надривисто вітер. Ми з Тобою - мов два береги, Пишем долю свою поміж літер... І нехай почуттів каламуть Нас штовхає до власного виру, Я у Тебе змогла зазирнуть І розгледіти душу там щиру. Поміж нами і відстань і час, Є у кожного власні стежини. Я ж радію - Твій вогник не згас І до мене Ти думкою линеш. Головне - ми з Тобою живі, Попри все - так безмежно щасливі, Бо моя і Твоя - це вже дві, Дві душі, які вірять у диво.
Наші вірші - незримі мости, Йти по них ми з Тобою навчились. Знаю я - десь у світі є Ти - Щирий друг. Це велика є милість!
|