Надпростір. Знову я лечу в незвідані світи. Позаду тисячі парсек. Далеко до мети. А думка лине в рідний край, і чую я у снах Спів силіталових птахів у лазерних тонах.
Я кіборг. Мозок мій проріс нейронами в метал. Я відчуваю рух рулів, і дюз гарячий шал. Єдине ціле з кораблем, і рух — моє життя. Мій шлях — корекція проблем. А далі — небуття.
Але до того, як злечу в останній свій політ, Я хочу бути там, де є живий зелений світ. Я хочу знати, як росте весняний буйний ліс, І пташка, скупана в росі, п’є воду з тихих пліс.
Тож треба втримать поле-псі, і визначить градій, Щоб приземлитись на отій планеті голубій. І от сигнал. На весь екран Земля. Земля внизу! Лиш три хвилини шість секунд у мене є часу.
...Тут пісня жайвора бринить десь високо, з-під хмар. Снує бджола у пелюстках, збирає свій нектар. Шепочуть верби до води. А річка — синь до дна. Немало бачив я планет, але така — одна...
-Ой мамо, в лісі, за ярком, сідало енело! Ураз почули ми з Юрком, як дуже загуло. Срібляста куля у вогнях, червоних, наче кров, Упала, трошки побула, і полетіла знов!
-Синочку, любий пустунець, який ти фантазер! Нема ніяких енело, це знають всі тепер.
Валерію, як це Вам вдалося так майстерно зіскочити ув останньому півкатрені із кіберстилю, на щось таке дуже тепло- домашнє, материнсько-дитяче- клас! Несподіване завершення твору, тільки надає йому шарму.Гарно!
Просто мені повіяло від Вашого твору, доброю і затишною науковою фантастикою Роберта Шеклі (мого улюбленого автора).Та я й сама у віці 14- 17 років лазила по дахах із добрячим телескопом, а мама все казала: "Ну що ти там виглядаєш, дитино?" .Дякую Вам ще раз, що нагадали мені про моє дитинство цим віршиком. О, до речі, щодо прізвища: Вірлан- мені не менш рідне ніж Погорілець. Просто Вірлан тісно повязане із моїм творчим розвитком, як барда- художника- поета. Вибачте, що пишу це під Вашим віршем, але ж Ви запиталися...
Все у вірші на місці - рими, форма, але, Валеріє, не те, що не сподобався, а просто не пройняв вірш мене чомусь, проте, ти не ображайся на мене за те, адже смаки у нас всіх різні, а я сказав лише власну думку, і тільки...
Мені здається, що тут все абсолютно ясно. Вірш на екологічну тематику. Вустами представника цивілізації машин я хотів донести землянам, яке це чудо - жива природа. Це повинно привести до наступного логічного висновку, що її треба берегти . Якщо хто заплутався в псевдонаукових термінах - не переймайтесь, вони в більшості придумані мною і слугують лише тлом для створення правдоподібної картини. А взагалі, цікава ситуація: багато людей не сприймають нетрадиційних для цього сайту віршів.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
