Взимку, осінню і літом
Я весною в Тобі квітну,
Я - тепло в Твоїй долоньці
І промінчик ніжний сонця.
Я - в цілющих ранку росах,
У верби пожовклих косах,
У зорі яснім промінні,
У грибних дощах осінніх,
В журавлинім "кру" прощальнім,
Яке лине в далі дальні,
У шаленім вирі вітру,
У безмежності палітри
На землі і небокраї,
Де лиш янголи літають,
У Твоїй нестримній римі
І у Вічності незримій...
Я - Твоя хмільна неволя
І цілющий лік від болю,
Трунок дивного кохання
І мелодія мовчання,
Я - відлуння Твого серця
І пульсація інерцій,
Я - вода, що точить камінь,
Світу Суть поміж рядками,
Твоїх крил бажання лету
І одвічний сум поета...
Я - у Тобі і крізь Тебе,
Я - маленька крихта неба.
Я усюди. Поза часом.
Мій вогонь повік не згасне!
| 
та
у Вас 
0
дякую Тобі, Друже, що надихнув! 
