Все гине у пітьмі, все рушиться в ненависті, Немає вже ніякої цікавості. В гудків полоні телефонних, У писку вирів монотонних, На іншому кінці – нікого, Я поговорю з тишею – уся промова. Та може щось до тебе долетить…. Сягає думка ця на мить. Тримаю слухавку,ридаю. Подумать тільки : що я маю? Не знаю що поставить замість: Любов, повагу чи ненависть? Я подумки ковтаю муки – Обрізані крила, заламані руки… Я тут, альо, я ще говорю Лише до тебе, не з тобою. Набридло все…набридло грати… Робити вигляд, всіх кохати…. Як важко робиться, зітхаю… Ти не почуєш, я це знаю. Як болісно тебе не мати, Та тобі інший каже : «Тато!»… Гудки скінчились… пустота… Я все сказала…все…твоя…
любов не прикидається життям , любов завжди це й є життя .
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
kraynyuk46:Дякую, п. Таміло, за коментар. Це не тільки сумно, а й дуже боляче. І найстрашніше, що такими зрадниками виявилися люди, яких ми добре знаємо,
у Вас 
0
Це компенсує дрібні недоліки викладу. 5.
Гарно! Оце дід мало не втрапив у халепу! :s-