Не забувай…
Не забувай родинного гнізда,
З якого вилетів колись, соколе.
Дитинство й юність сплили, як вода,
І не повторяться вже більш ніколи.
Не забувай родинного гнізда,
Яке покинула давно, голубко.
Хай мчать туди думок твоїх стада
І повертаються, як спогад, лунко.
Телефонуй, пиши і приїжджай -
На старість слово тепле так потрібне!
Не тільки про здоров’я запитай,
А чим живуть, як час проводить рідні
Порозмовляй, про себе розкажи,
Ловитимуть твої слова з сльозами,
Увагою стареньких дорожи,
Бо ти є сенс життя для тата й мами!
Чи в школу ходиш, чи пенсіонер,
Чи бідний, чи багата ти людина -
Від мокрих пелюшок і дотепер,
Запам’ятай: ти є для них дитина!
27.12.2011р. Пилип Тихий
| 
та
у Вас 
0
