Гордий я дуже, бокумаідруга Маюнайкращогонейрохірурга… І задоволений: фЕйсбуку стрічки Лайкають милі медичні сестрички… Неврилікуєродиннийпатолог, Душуполює затятий проктолог… Радо приймаю сімейногомантри, Знаю,чекаютьменепсихіатри… Розлад спиняє, прописує піст Мій дієтолог, інфекціоніст… А терапевт зазирає в натуру Градус відновлює, температуру… Наче чарує, не раз, ортопед, З тіла складаючи велосипед… І не тримавши до того торшер, Діткам дарує життя акушер… Носик лікує, не б’ючи на сполох, Вуха і горло отОларингОлог… Часом неквапно заходжувлікарні, Чисті,привітні, біленькі ігарні… Зв’язані клятвою всіГіпократа, А от зарплата – не варта карата… Я Вам бажаю натхненності,медики, Наші Ви любі,пухнастіведмедики… Але найбільше язичу Вамщастя, Бо заздоровʼя, повірте,воздасться…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
ще раз дякую