Коли візьму до рук я пензель…
Коли візьму до рук забутий пензель,
Папір від несподіванки здригнеться
І перший, несміливий вензель
До тла холодного торкнеться
І, теплий колір розтіче по ньому,
Чи то є не магічна сила?
Я враз згадаю ситуацію знайому,
Як чудеса колись творила.
Коли до рук я пензель свій візьму,
Згадаю фарб, давно забутий аромат.
Я кріпко у руці його зіжму
І пригадаю, що закінчився кобальт.
Складу по старій пам»яті мольберт,
Давно похрещений планшет дістану,
Як довго я чекала цей момент,
Тепер я фору дам що менше Тиціану!
Спливе з краєчка ока небажана сльоза,
Коли знайду з роботами запилений сувій,
І зрозумію, що до серця мною вибрана стезя,
Коли до рук візьму я пензель свій.
3.08.2010
| 
та
у Вас 
0
Може давно цим не займався 
