ПЕРЕКЛАД
Прислухався до вітру парус,
Застиглий погляд спорожнів.
І тишу розсіває
галас -
Нічних птахів
тужливий спів.
Я бідний,наче вся
природа,
І простий, ніби
небокрай,
Примарна ця моя
свобода,
Мов крик вночі
пташиних зграй.
Я бачу збляклий місяць
повний
І неба мертве
полотно,-
Твій світ і зболений, і дивний,
О, пустко, я прийняв давно!
•••
Слух чуткий парус напрягает,
Расширенный пустеет
взор.
И тишину переплывает
Полночных птиц незвучный хор.
Я так же беден, как природа,
И так же прост, как небеса,
И призрачна моя свобода,
Как птиц полночных голоса.
Я вижу месяц бездыханный
И небо мертвенней холста,-
Твой мир, болезненный и странный,
Я принимаю, пустота!
1910.
|