Велика б, здавалось, робота, Життя безтурботне таке, Підслухати в музики ноту І легко сказати – моє.
Чиєсь світле й радісне скерцо, В якісь приховати рядки, Й присягу давати, що серце На нивах у муках гірких.
А потім підслухати в лісу, У сосен, таких мовчазних, Допоки, мов з диму завісу, Туман налягає на них.
І зліва беру я, і справа, Не бачу провини у тім, Що трохи беру у життя я, І все, що у німбі нічнім. оригінал Подумаешь, тоже работа, -
Беспечное это житье:
Подслушать у музыки что-то
И выдать шутя за свое.
И чье-то веселое скерцо
В какие-то строки вложив,
Поклясться, что бедное сердце
Так стонет средь блещущих нив. Так
А после подслушать у леса,
У сосен, молчальниц на вид,
Пока дымовая завеса
Тумана повсюду стоит.
Налево беру и направо,
И даже, без чувства вины,
Немного у жизни лукавой,
И все - у ночной тишины. | 
та
у Вас 
0
.
