явища випереджує серце,
ними керує серце,
їх серце створює саме.
якщо ти промовляєш,
а чи дієш із зіпсутим серцем,
то за тобою йде страждання--
як колесо у возі,
як слід вола,
що тягнеться за ним.
явища випереджує серце,
ними керує серце,
їх серце створює саме.
якщо ти промовляєш,
а чи дієш із тихим, світлим серцем,
то за тобою іде щастя,
неначе тінь,
що не зника ніколи.
3-6
"мене образив він,
ударив,
бив мене,
мене він обікрав"--
для тих, хто увесь час
не думає про це,
ворожість затиха.
ворожості від ворожостей не стихають,
аби що.
ворожість затиха через неворожість:
це- безкінечна правда.
бо чинять так ті, які не знають,
що тут ми нa краю загибелі,
а, ті , що знають,
їхні сварки тихнуть.
7-8
той, хто лиш дума про красу,
нестримний в почуттях,
й помірності не знає в харчуванні,
байдужий і безсилий:
Мара його поборює,
як вітер дерево слабке.
той, хто думає про нікчемне,
обмежений своїми почуттями
і зна помірність в харчуванні,
повний переконання й сили:
Мара не може його подолати,
як вітер гірську скелю.
9-10:
той, хто розбещений,
позбавлений
правдивості
й само-контролю,
вдяга облачення із охри,
але тієї охри він не заслужив.
та той, хто - вільний
від розбещення,
наділений і правдою
й само-контролем,
устaлений у настановах,
справді достойний
той облачення із охри.
11-12:
ті, хто сприйма несутність, наче суть,
і бачить сутність як не-суть,
той суті не второпа,
все ходячи по колу
помилок.
той же, хто зна
сутність як суть,
й несутність, як несутність,
приходить він до суті,
у колі вибору розумних рішень.
13-14:
як дощ просякує
погану стріху хати,
так само й пристрасть-
недозрілу мудрість.
19-20:
якщо на пам'ять він читає численні повчання, але
-- неуважний--
не робить він те, що вони кажуть,
наче пастух корів, що лічить чуже стадо,
не має пайки він у споглядальному житті.
якщо ж напам'ять він майже нічого і не знає,
та слідує він Дхаммі-Думі,
у відповідності із Дхаммою самою,
відкинувши всі пристрасті,
відрази і омани, і тривоги,
то його розум, довершений у волі,
не причіпляється
ні зараз, ні надалі:
він має частку в споглядальному житті.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
(ПОГРУЖЕНІСТь В ДУМКАХ/
СПОГЛЯДАННЯ I)
ПАРИ
явища випереджує серце,
ними керує серце,
їх серце створює саме.
якщо ти промовляєш,
а чи дієш із зіпсутим серцем,
то за тобою йде страждання--
як колесо у возі,
як слід вола,
що тягнеться за ним.
явища випереджує серце,
ними керує серце,
їх серце створює саме.
якщо ти промовляєш,
а чи дієш із тихим, світлим серцем,
то за тобою іде щастя,
неначе тінь,
що не зника ніколи.
3-6
"мене образив він,
ударив,
бив мене,
мене він обікрав"--
для тих, хто увесь час
не думає про це,
ворожість затиха.
ворожості від ворожостей не стихають,
аби що.
ворожість затиха через неворожість:
це- безкінечна правда.
бо чинять так ті, які не знають,
що тут ми нa краю загибелі,
а, ті , що знають,
їхні сварки тихнуть.
7-8
той, хто лиш дума про красу,
нестримний в почуттях,
й помірності не знає в харчуванні,
байдужий і безсилий:
Мара його поборює,
як вітер дерево слабке.
той, хто думає про нікчемне,
обмежений своїми почуттями
і зна помірність в харчуванні,
повний переконання й сили:
Мара не може його подолати,
як вітер гірську скелю.
9-10:
той, хто розбещений,
позбавлений
правдивості
й само-контролю,
вдяга облачення із охри,
але тієї охри він не заслужив.
та той, хто - вільний
від розбещення,
наділений і правдою
й само-контролем,
устaлений у настановах,
справді достойний
той облачення із охри.
11-12:
ті, хто сприйма несутність, наче суть,
і бачить сутність як не-суть,
той суті не второпа,
все ходячи по колу
помилок.
той же, хто зна
сутність як суть,
й несутність, як несутність,
приходить він до суті,
у колі вибору розумних рішень.
13-14:
як дощ просякує
погану стріху хати,
так само й пристрасть-
недозрілу мудрість.
19-20:
якщо на пам'ять він читає численні повчання, але
-- неуважний--
не робить він те, що вони кажуть,
наче пастух корів, що лічить чуже стадо,
не має пайки він у споглядальному житті.
якщо ж напам'ять він майже нічого і не знає,
та слідує він Дхаммі-Думі,
у відповідності із Дхаммою самою,
відкинувши всі пристрасті,
відрази і омани, і тривоги,
то його розум, довершений у волі,
не причіпляється
ні зараз, ні надалі:
він має частку в споглядальному житті.
переклад з англійської- Івана Петришина
https://web.archive.org/web/20110726141333/http://halfsmile.org/buddhadust/www.accesstoinsight.org/canon/khuddaka/dhp/01.html