Класична Корейська Поезія: Джосенґ Кінґ Дженджонґ,
Адмірал І Сун-сін.
Джосенґ Кінґ Дженджонґ
(15-те сторіччя)
з часу, коли я залишив імперський палац, як обурений птах,
я волочив свою одиноку тінь поміж синіх гір.
прошу про сон щоночі, але сон не приходить:
рік за роком проминає у горі, але горе не закінчується.
спів зупинився, місяць блідий над вершинами на світанку;
кров клекотала, опавші пелюстки - червоні у весняних долинах.
коли небо глухе до пісні солов`я,
чому ж-бо вуха сумуючого чоловіка такі чуткі?
Адмірал І Сун-сін, Сіджо
(16 сторіччя)
осіннє світло тьмяніє над морем:
дикі гуси високо пролітають у холоді повітря.
коли тривожно я кидаюся у ніч,
місячне сяйво ловить мій лук і меч.
***
моє бажання бачити тебе
збувається лише у снах;
коли до мене ти приходиш,
приходжу я до тебе.
то ж-бо наснімо знов
майбутню ніч,
і вирушімо одночасно,
аби зустрітися на нашому шляху.
переклад з корейської на англійську- Лімб Джей-ана
переклад з англійської- Івана Петришина
//www.korea.net/NewsFocus/Culture/view?articleId=123105
CША 17.03.219
| 
у Вас 