Мені нічого не сказала.
Лиш мовчки руку подала.
Повільно потім від вокзалу,
Ледь-ледь зсутулившись, пішла.
І довго, й сумно так дивилась,
Летів кудись вдаль погляд твій,
Де, збившись з голосу, несміло
Вели колеса говір свій.
Тебе я бачив у печалі,
Зірки мигтіли в вишині,
А паровози все кричали,
Вагонів блимали вогні…
Де райдуга нічна вокзалу, —
Мандрівок низка, безліч днів,
Мені нічого не сказала…
Та зрозумів я все без слів.
26. 12. 2020 рік
Картинка з інтернету
______________________________
Автор вірша Сергій Островой
Ты ничего мне не сказала,
Ты только руку подала.
Ты только медленно с вокзала,
Чуть-чуть ссутулившись пошла.
И долго-долго вдаль глядела,
И все туда летел твой взор,
Где, сбившись с голоса, несмело
Вели колеса разговор.
Я видел всю тебя вначале,
Потом ты таяла вдали,
А паровозы все кричали,
Вагоны мимо шли и шли...
Ночная радуга вокзала,
Огней и странствий череда.
Ты ничего мне не сказала...
Ты все сказала мне тогда...
Дуже дякую, пане Вікторе. Приємно. Бажаю добра і удачі!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
:roze: