був тихим день, в повітрі, що тремтіло,
Зефір солодко-війно й м'яко грався,
дух ніжності, що легко відвертався
від променів гарячого Титана вміло;
коли моя сумна турбота, так несміло,
через незгоду безплідного довгобуття
в дворі князя, й даремних сподівань
марних надій, що відлітають в забуття,
як пустотіні, ранять мозок у чеканні,
які вперед майнули, щоб втамувати біль у безталанні,
вздовж берегів спокійних Темзи сріблоплину,
вздовж збитих берегів якого річка лине,
мальована квітучим розмаїттям,
і всі луги, обрамлені камінням діамантів,
що так підходять до стрічок дівчат суцвіття,
й вінчають голови їхніх закоханих галантів,
навпроти дня весілля, що коротко триває:
Тендітна Темзо, тихо пливи, поки свою я пісню доспіваю.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
klavysjka: Щиро дякую! Хай Пресвята Богородиця всіх нас, наших захисників і всю УКраїну тримає під своїм Покровом завжди і допоможе торувати шлях до перемоги!
у Вас 