Туман світ сонця затуляє.
Димчасті хатинки
Оточують мене звідусіль;
Неясний смуток,
На душі - тягар.
Та, поки мучуся,
Повсюди, перспективи
Розгортуються всі самі собою,
Й незліче`нні створіння
Передають свій настрій недо лі`ку.
Далеко, в Азії,
На гладких дахах монастирів,
На позолочених терасах,
Святої Ласси,
Яскраво світить сонце.
Зношений часом сірий мармур,
Береже чисті Музи;
У прохолодній галереї,
Біля жовтого Тібру,
Вони все ще гарні.
Дивний, нелюбий шум
Шугає навколо порталу;
Та не на Геліконі
Безхмарнішим був
Їхній шляхетний спокій.
По сонцетривких алеях,
В самотньому, піщаному
Місті Африки.
Сліпий, якого ведуть,
Жебрак,обтяжений віком,
Просить подати.
...
Двоє молодих, гарних закоханих,
Де теплий червневий вітер,
Свіжий від літніх полів,
Грається любʼязно з ними,
Які притихли в жазі.
Солодкими голосами у злуці,
Й бискучими очима:
"О!"- просять вони- "Доле,
Продовжи цю мить!
Часе, зупинися отут!"
Хутка, сувора Богиня
Хитає похмуро головою;
Час дарує пісочний часомір,
Справедливий відлік назад;
Їхня година минула.
...
переклад з англійської Івана Петришина
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1017 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
