Поглянь, чомусь самотні зорі
пливуть в небесному просторі
і тихо плачуть,
неначе бачать,
що наші долі вже в роздорі.
Приспів:
Прощавай!
Ми не повернемось ніколи
В весняний сад,
в вишневий рай.
Поглянь, як все цвіте навколо
і як горить прощально небокрай.
Поглянь у небо, подивися,
згадай як, ми були колишні
з тобою в парі,
поміж зірками
літали в цій небесній висі.
Приспів.
Поміж пісків,серед пустелі
не буде травень більш хурделить
вишневим цвітом,
й стрічати літо
букетом сонячних веселок.
Приспів.
Я так не можу більше жити
в, навік роздвоєному, світі,
де зорі згасли
комусь на щастя,
а я, не можу більш любити.
Приспів.
Так буде краще нам з тобою,
Нехай лікуються журбою
сердешні рани
загоять шрами,
а почуття час заспокоїть.
Приспіві.
На серці рвуться з болем струни
і горло спазмами стягнуло;
ридає в грудях
печалі фуга,-
ми не повернемось в минуле.
Приспів.
Чекає нас зима холодна
разом із привидом самотнім,
розносить тугу.
вкриває сумом,
лякає подихом безодні. .
| 
у Вас 
0
