Летять сокОли,
За сині гори.
Під смерекові шати
Своїх соколят шукати.
Та марно летять,
Соколят їм не відшукать,
Серед степу донецького
Мертві лежать.
Карпати! Карпати!
Годі гукати -
Навіть усім трембітам
Соколят не підняти.
Покружляли сокОли
Навколо,
Не знайшли соколи
Нікого!
Ще трішечки покружляли,
Та й на віти смерек посідали.
Оглянули сині гори,
Та й поринули в горе.
Ой, соколята, соколята!
Нащо ми вас нвчили літати?
Жили б собі у гніздечку
Та відкладали яєчки,
Для своїх нових соколят,
Що ніколи вже не злетять.
Степ донецький, мов мара, далекий
Тремтить від спеки.
Та ще більше від жаху тремтить,
Смерть невблагана по небу летить,
І все понищить за мить.
Навіщо вам, соколята,
Було далеко так відлітати?
Навіщо?
То, п.Юрію, з Вашого вірша виходить, що дарма легіні з Карпат піднялися на захист Вітчизни, краще б сиділи і дожидали поки ворог дійде до Києва і дальше. Чим більше буде такого плачу - тим гірше буде для всіх нас, бо що просимо - те й отримаємо, хочете плач - нате...
А як же на війні та без плачу. Згадайте плач Ярославни. Хіба можна пройти повз загибелі юних хлонців і не здригнутися. Над нашим будинком щодня гвинтокрили літали чи з пораненими чи із загиблими., а в той же час безтурботна юрба тинялпся містом і не звертала на цій стравшний гуркіт анінайменшої уваги.
Яка б туга не стояла над світом, а рідну землю захищати треба. Але й тузі нікуди не дітися, бо не може не тужити людина від втрати рідних.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
1
