Повернуся білих вишень пелюстками

Пробачте – збрехала нам зозуля,

Сто років – а я не встиг нажитись,

Атака – навпроти мене куля,

У серце – не встиг і відхилитись.

А вишні – цвітуть до небокраю,

Востаннє – молюся я святому,

На стежці – що нас веде до раю,

На хвильку – пусти мене додому.

   Повернуся білих вишень пелюстками

   З теплим вітром крізь кватирку в рідну хату,

   Здрастуй, мила, будьте й ви здорові, мамо,

   Я вернувся, щоб дітей поколихати.

   Не дивуйтесь, що дитячі оченята

   Серед тиші прошепочуть зі сльозою,

   Гляньте, мамо, гляньте, бабо, наший тато

   Повернувся, щоб схилитись наді мною.

Я знаю – загинув за Вітчизну,

Я бачу – як зраджує нас влада,

Не бійтесь – щоб не сушить білизну,

Боріться – і перекресліть зраду.

А вишні – цвітуть до небокраю,

Матусю – пишайтесь вашим сином,

Кохана – я так тебе кохаю,

Прощайте – Вітчизно і родино.

  
   Повернуся білих вишень пелюстками

   В Україну щовесни під звуки грому,

   Здрастуй, земле, що мої накрила рани,

   Розступися, пропусти мене додому.

   Край ікони стану тихо перед вами,

   Витру сльози тим, хто молиться за мене,

   Поцілую всіх незримими вустами,

   Впавши дощиком на маєво зелене.