Я сумую досі у чеканні...

Я сумую досі у чеканні,

У міцних обіймах самоти.

Крізь мої тривоги й сповідання,

Що тобі заважує прийти?

Може, заблукавши біля броду,

Йти боїшся просто навпростець?

Чи зустрілись інші перешкоди,

Як пішла шукати манівець?

Може повторити неповторне

Більше нам не випаде в житті?

Та коли згадаю очі чорні

- Душу зігріваю в теплоті.

Розмовляю подумки з тобою

Вдосвіта і в ночі глушині, -

Як осінній вітер із вербою,

Що мені холодному зрідні.

І туманів дальніх колихання

За рікою вранці на лугах, -

Мов твоє натомлене дихання

На моїх сумуючих устах…