Із раю раптом щось на землю повернуло,
Так холодно й ноги самі кудись ведуть,
Коли я зупинившись оглянулась,
То не повірила тому,що бачу тут: Стоїш і дивишся ти на мою могилу,
І гірко плачеш,та чому?
Коханий ти ж давно мене покинув,
І твої сльози вже нічого не вернуть. Ти тут стоїш і плачеш гірко,
А скільки сліз я пролила!
Та ти ж не знаєш цього...дійсно,
Тепер у спокої моя душа. Мені тут добре,справді добре,
Нарешті заспокоївся мій дух,
Я вільна,і лечу собі над морем,
Яке ж прекрасне життя тут! У розпачі ти на коліна впав,
Я раптом дивне щось відчула,
Вертатись час мені настав,
"Люблю тебе!"-я вслід гукнула...
| 
у Вас 
0
