Сіяла зірочка небесна
вражала всіх її краса
Та сумно було їй на серці
І стало сумно в небесах.
І з подругами зірочками,
Ввона розмову так вела:
Давайте всі втечемо з неба
Побачим дивнії дива. А зорі всі її просили
Не йти в незвідані краї,
Нам добре тут нам гарно й мило
Не знаєм що там в далині.
Та зірка горда не зважала
Додолу кинулась сама,
І враз поблідла потемніла
Пропала вмить ї краса. І ось вже зіронька небесна
В холодних крижаних снігах.
Тепер нарешті схаменулась
Не бути вже їй в небесах.
Отож цінуймо те що маєм
І Богу дякуймо завжди
Коли ти в небі і вже сяєш
Дивись до низу не впади.
| 
у Вас 
0
