| 
 Чорно – білі сни і кольорові, Наче дні веселі та сумні. Як жіночі очі загадкові, - Сни надій запалюють вогні. То вони, як вистояна тиша Поміж нас із ранньої весни. То шумлять і спомини колишуть, Як вітри мінливі ясени. Сни мої, запліднені коханням, Зрощені із чистої снаги,  Зігрівають душу сподіванням І вкривають смутком, як сніги. Може, справді, так повинно бути – Загубити радість і знайти? Розібратись як мені у суті Ранньої моєї самоти? Чорно – білі сни і кольорові Непомірно довго затяглись. І немає близькості розмови В безгомінні ночі, як колись... 11.06.11.               |