|
ХОЧЕШ, ЛЮБА, ЗАПАЛИМ СВІЧУ?
*******
ти приходиш вночі у мої розтривожені сни
ніжним дотиком вуст, мов
торкання незримого вітру
ти мовчиш надто гучно,
мов ноти на древніх пюпітрах
це мовчання тривог, так у
горах мовчать валуни
у мій всесвіт колись я
тобі відчинила дверцята
а туди намело аж по вінця
усяких жалів
кожна нота твоя – наче смужка
від серця відтята
кожен погляд – наскрізь мого
світу, котрий відболів
ми втікали від втеч, бо
вони – наче справжня обуза
на розхрещенні доль
пошматовані мрії печуть
кожен сам серед світу
своїх рукотворних ілюзій
залишився один… може, Люба,
запалим свічу?…
| 
у Вас 
0
Та все ж дякую, Іванку, за похвалу! 
