ЛЮБОВ МИНУЛА

Любов  минула,  як  хитлива  кладка.
Минай  її,  бо  тільки  ступиш  крок  –
Зашарудить  у  серці  давня  згадка,
Немов  торішній  на  вербі  листок.

І  скільки  не  було  б  з  тобою  друзів  –
Залишишся  безпомічно  сама.
І  хоч  весна  бринить,  як  бджоли  в  лузі,  --
Тебе  захопить  у  полон  зима:

…І  білий  скверик  той,  і  дивні  звуки,
І  милих  вуст  солодка  ворожба.
І  ти  йому,  як  хліб,  цілуєш  руки:
Моє  кохання,  і  моя  журба.

І  ти  йому  цілуєш  сиві  скроні.
А  сніг,  як  пух,  --  не  пада,  а  вита.
Мов  лебедів  стоптали  в  небі  коні,
Немилосердні,  як  його  літа.