|
СКОРО ВЖЕ, СКОРО!
*******
Знов хурделить снігами, сховалося сонце,
Світ холодний, чужий зазирає в віконце,
Завивають вітри, мов голодні вовчиська.
Так бракує тепла. Ти далеко і... близько...
Йду холодним провулком, скуйовджені коси,
У міжряддях - вузли, нерозплетені досі,
І пульсує надривно у скронях - "Навіщо
Ми чуття всі ховаєм між рим наших віршів?".
Озирнися довкола, поглянь в свою душу,
Відшукай з поміж тлінного суть невмирущу -
Ту, що морок світів розчинити зуміє,
Чим у віршах поети окрилюють мрії.
Озирнися довкола, десь там, за межею
Хтось так хоче зріднитись з твоєю душею,
Наче Данко, він прагне розвіяти морок
Світлом серця тендітного... Скоро вже, скоро...
Линь же, Мріє, з вітрами у синь піднебесну,
Щоб дощами надії пролитись навесну,
Прорости Пагінцем, хоч маленьким - та дужим,
Що примусить серця наші битися дужче!
Ну а зараз - хурделить снігами-жалями,
Поміж нами розлука і... Мрія між нами.
Ти поглянь - щось видніє на обрії близько,
Може, нашого щастя омріяна пристань?...
| 
та
у Вас 
0
