Фейків уже не буде… Витер пустий гламур… Спалені ляльки вуду… Мур заглушив «мур-мур»… Я повернувся в себе… Вирвав себе з тенет… Крила направив в небо… Мрії плету в сонет… Ніжу п’янкую тишу… В тоніку пахне джин… Впевненим кроком тішу… Росами йду стежин… Доля – на мому боці… Сила – в моїй усмішці… Дрібна пилинка в оці… Лишки…, віддам я кішці… Вчора гортаю радо… І не проймає жаль… Був я щасливим…, правда… Вітер утішив шаль… Геть карнавальні маски… Жити, кохати – час… Хочу чудес і казки… Щиро я вірю в шанс… Завтра – нові здобутки… Сонце, дощі, врожай… Лілії, незабудки… Світе, давай, вражай… Спрагло озон вдихати… Тішитись кожній фішці… Брати і надихати… Душу…, віддам я кішці…
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: А й справді - мовчання може стати спілкуванням, якби це не парадоксально було. Та й найменший дотик може викликати "тисячі мурах". Там може бути, коли закоханий!
у Вас