У ХУСТИНІ
(На мелодію пісні «ВИНОГРАДНАЯ КОСТОЧКА»)
Я хустину зав’я́жу й піду́ у невідані далі,
Вона буде мені у житті, наче той оберіг,
Я забуду у ній про всі болі, журбу і печалі,
І в хустині вернусь на старий, але отчий поріг.
У хустині молитву усюди я буду молити,
Пригадаю ту мить, коли мама за руку вела,
Та й із чаші життя у хустині тій буду я пити,
Ну і витерти піт я зумію в хустині з чола.
А у лютую сту́жу хустина любов’ю зігріє,
Пригадаю у ній колисковії неньки пісні́,
Може й сумніви всі та хустина, як вітер розвіє,
Бо вони все спадають, неначе ті зливи рясні́.
Я в хустині своїй все життя до дрібниць обміркую,
Пригадаю у ній всі життєві дороги свої́,
І наза́вжди у ній я у пам’яті щось закарбую,
І згадаю ту мить, як співали мені солов’ї.
Та хустина мені дорога́ і серде́ньку є мила,
Бо наві́ки у ній залиши́лась матусі любов,
І наза́вжди у ній невмируща невидима сила,
Залиши́вся у ній ще й вінець материнських розмов.
Я в хустині своїй ще й за маму молитви всі змо́лю,
Підійму́сь із колін і в ній далі піду́ по житті,
Я зав’яжу у ній невблаганну єдиную долю,
Що присіла чомусь у життєвім моїм вишитті.
08.12.2021 р.
© Королева Гір Клавдія Дмитрів, 2021
ID: 967802
| 
у Вас 
