ВІЛЬНА

Любов така близька до божевілля.
Здається, саме так воно і є...
Я вільна, Боже! Вільна, Боже! Вільна
Коли люблю, - тоді я та, хто є.
Коли вже не паралізує серця
прозорий страх уявних перешкод -
зникає все, лишається відвертість
себе перед собою, - ось він - код
розгадка всіх моїх головоломок,
що не дають заснути в ніч густу.
Нема в любові ані вад, ні рамок.
Любов усе пронизує, як струм
до ниточки до кості до клітини
до атома без осуду й вагань.
Любов дає свободу вчора нині...
повітрям ставши для моїх легень.
Я вітром поринаю в небо синє,
з якого серце безконечність п'є.
Я вільна, Боже! Вільна, Боже! Сильна
Коли люблю - я саме та, хто є.

О Meriam, - закохана і сильна,
Чом вірш "червоним" замигав?
Я розумію: від любові - вільна,
Але ж Ти пишеш не про гав...
Залиш емоції у грудях,
На мить всього їх не пусти,
І Ти зумієш творчу груду
У гарні вірші заплести...