| СНІГОВІЇ
 Сніг хурделить за віконцем,
 Пеленою світ вкриває.
 А душа так прагне сонця
 І того, що знов втрачає…
 
 Без любові – душа квола,
 Мов у небі птах безкрилий,
 Без тепла людей навколо
 Для душі ніщо не миле.
 
 Без надії – сонце гасне,
 Світ здається чорно-сірим,
 І життя таке нещасне,
 Як в добро втрачаєм віру…
 
 Хоч, здається, аж півсвіту
 Замели ці сніговії,
 Та під снігом будуть квіти,
 А під відчаєм – надія!
 
 Хоча світ навколо сірий,
 В нім багато болю й зради –
 Віджену з душі зневіру!
 Жити є чого заради!
 |