Ніхто не склав на мене протеже Та я про це й нікого не просила, Бо кимось те замовлене слівце, Як тягар тяжкий цілий вік носила б . Щось все таки вдалося .а щось -ні Десь браво чулося ,десь сумні зітхання, Хоч часто по колючій йшла стерні Та вільно дихала за те щорання. Й тепер живу без визнання і нагород Та й гаманець в кишені тяжістю не давить, Але навколо безліч друзів і рідня, А це є вище всіх багатств і слави .
Пані Галино із задоволенням Вам допоможу.Спочатку про коми.Так ,само як крапка,тільки одночасно потрібно ще нажати клавішу Shift.Щоб опущений рядок підняти вверх,потрібно мишкою стати перед початком рядка і нажати клавішу Backspace,опустити ввниз( новий стовпчик,абзац)- все те саме тільки замість клавіші Shift натиснути клавішу Enter.
Щодо твору.Істина в Ваших словах.Ніякі гроші не замінять щирих друзів і рідню.Твір сподобався.Мої Вам :hands:
Галочко, дуже сподобався вірш. Викладена тема мене вразила, ось тільки є пару технічних негараздів. Я їх відкорегувала, вийшло чудово та напечатати ненаважилася, щоб не образити. Мої
дякую вам .паніКатерино.всі підказки зі сторни всі АУМІВЦІВ я враховую, сподіваюсь .що колись буду обізнана з усіма секретами .дякую за науку
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
:hands: 
ще раз дякую