Душа жадає одкровень - неначе сонця білий день,
Мов темна нічка зір ясних, неначе пролісок весни,
Немов зима своїх снігів, як хвилі рідних берегів,
Мов квітка дотику бджоли, неначе човен річки плин, Немов піски оаз джерел, як подорожній тінь дерев,
Як волелюбна птаха крил, мов корабель стрімких вітрил,
Немов вуста до вуст торкань, як тіло пристрасті згорань,
Немов батьки серцебиття і щиру посмішку дитя, Як соловей дзвінких пісень, немов поет нових натхнень, Як жінка мужнього плеча, немов землиця орача, Немов трибун палких промов, як небо наших молитов,
Неначе грішник каяття, як блудні діти вороття,
Мов люд зневірений прощень... - душа жадає одкровень!
Цікавий вірш, давайте разом замислимось над ним: Так дійсно, так хочеться мати справжніх вірних друзів, коханих, рідних, у яких впевнений на всі 100%. І саме з ними можна поділитись найпотаємнішим, без страху нерозуміння, перекручування і зради. Але що ж робити коли немає таких. Ні здається ж і рідні є, і друзі як друзі, а от недовіряєш їм повністю, ну не можеш їм відкрити себе повністю і так би мовити розцвісти у їхніх очах. Можливо через подразливість, страх і зневіру ми вже самі не заслуговуємо таких одкровень, які наче подих свіжого вітру у спеку допомагають нам жити? Давайте будемо простіші, без недоговорювань, без приховування образ, врешті і самі побачимо що ми недосконалі, якби там не розхвалювали себе самі, не присвоювали собі найпрекрасніших порівнянь - типу Високий, Світлий, Добрий, той що дарує людям крила, переможець конкурсів і т.д. Будьмо самі собою і нехай лише люди прагнучи одкровень нас так величають...
Відпловідь реверсу: Ти хочеш мати справжніх друзів,коханих(чому не кохану?)рідних у яких впевнений на 100%............................................................................. ..........................................................................Вони теж це від тебе мабуть хочуть, але не довіряють тобі. Може почни з себе?
Легше, легше браток Коханих тому що я наважився говорити від імені обох з пані Наталкою. У твоїх словах є зерно правди, прада те що я посіяв, візьму до уваги твої слова, дякую за відгук. Всіх благ
Душа жадає одкровень - неначе сонця білий день, Але не кожне одкровення знаходить у серцях прощення . Зірвати щит стальний з душі ,хоча і в простому вірші - Великий ризик на обман ,адже на дворі -Ніч Оман . Гарний вірш ,кличе на роздуми , Та з ким ділити тяжкі думи , Не настає Світанок -хмари затягнули . Чекаю нового вірша , Вогнем палає вже душа !
незвичний розмір і римування додає шарму твору..)) Ваша творчість, пані Наталю, в багатьох моментах мені близька.. Недарма образ Валькірії зустрічається в кількох моїх творах..:))
Дякую, Валерію, а звідки беруться - хто ж його знає... Та це Світлий у моєму попередньому вірші нині написав у своєму коментарі "день одкровень" - ось і з мене полилося - "душа жадає одкровень".. можна було б ще продовжувати, але вийшло б дуже довго...
Ну не знаю, Вікторе, тут наче все старе, як світ...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
