Браво!!! Гарно, пафосно, але, якби ми словами не величали наших захисників, їм від того солодше жити не стане на ті свої мізерні пенсії, до яких вони так тяжко прокладали свої дороги.
Дякую за вірш. Ще хотів зауважити, що там в ті роки форсування р. Дніпра та звільнення Києва було дуже кривавим... Відомо, що звільнення столиці України 1943 року було приурочене до 26-ї річниці Жовтневої революції. Аби виконати побажання Сталіна, тодішні воєначальники загубили сотні тисяч людських життів, але наказ головнокомандувача виконали. А взагалі Оцінки кількості загиблих різняться між 1,7 та 2,7 млн.
За офіційними даними, в боях за Київ і Дніпро загинуло 417 тис. солдат. Проте, існує версія, що насправді кількість жертв понад 1 млн. Втрати лише Першого Українського фронту на Букринському плацдармі та боях за Київ склали 647 тисяч бійців і офіцерів. І це всього за якихось півтора місяця. (22 вересня 1943 року почалось форсування Дніпра, а 6 листопада Київ став радянським).
Здається, найганебніші провальні операції періоду Другої світової війни, за якими слідували розстріли військового командування, не нараховували такої кількості жертв, як Дніпровсько-Київська операція, за яку тільки звання Героя Радянського Союзу були удостоєні понад тисячу солдатів, офіцерів і генералів 1-го Українського фронту.
Як на мене, це була плата, особливо вищому керівництву не стільки за успіх операції, скільки за геноцид українського народу.
«ДВАДЦЯТЬ П’ЯТЬ ТИСЯЧ ВОЇНІВ ВХОДИТЬ У ВОДУ, А ВИХОДИТЬ НА ТОМУ БЕРЕЗІ ТРИ ТИСЯЧІ…»
Як відомо, для поповнення війська живою силою у тилу радянських армій діяли польові військкомати. У звільнених від гітлерівців містах і селах вони одразу мобілізували цивільних чоловіків, серед яких часто опинялися 16-17-річні юнаки, а також колишні військові Південно-Західного фронту (командуючий генерал-полковник Михайло Кирпонос), які 1941 року потрапили у німецький полон і яких звідти забрали українські жінки, назвавши братами, нареченими або ще якимись родичами (німці тоді ще лояльно ставилися до військовополонених). Назбиралось таких близько 300 тисяч. (Ця цифра постійно фігурувала на засіданнях воєнради 1-го Українського фронту у селі Требухові під Києвом).
Оскільки ці чоловіки перебували під німецькою окупацією, то ставлення до них у червоних командирів було як до зрадників та ворогів народу. Чого варта лише одна фраза маршала Жукова на воєнраді фронту: «Все хохлы – предатели…»
Тому мобілізованих ніхто не збирався обмундировувати, навчати військовій справі. Їх кидали у бій з однією гвинтівкою на трьох. (Заступник командуючого 1-го Українського фронту по тилу генерал Кулешов зумів нашкребти лише 100 тисяч трьохлінійок). Вояки йшли на ворога без складання військової присяги, аби своєю кров’ю «спокутували ганьбу перебування на окупованій території».
Шкода що ми так мало знаємо правдивої історії про Україну . Бо скільки приховано і ще заховано , і скільки перекрученого ще досі ! Аж доки не прийдуть справжні ПАТРІОТИ українці до влади і не відкриють нам те що було і є - ми не зможемо збудувати правильну і чесну УКРАЇНУ .
Яка дискусія розгорнулася!))) Я одного тільки не розумію, невже ви всі думаєте, що ця інформація не відома людям. Якщо ви це все для мене писали, то повинна вас засмутити: все це мною читано- перечитано. Але все одно всім дякую.
Я , наприклад , пишу не для читання , чи пізнання , просто в собі чи для себе . Ми повинні думати , що з цими відомостями і знаннями робити , бо якщо їх не використовувати - навіщо вони ??? , навіщо мати життя - і не жити , навіщо знати про любов - і не любити ... Просто так ... Жити щоб їсти чи їсти щоб жити ! Ось це вічне питання - як бути чи не бути . Це все пуста філософія - а ось де плоди , щоб ми з них жили і інших правдою годували ! Вибачте що пишу про те що ви знаєте .
Я є певна, що ви і не думали про ніяку пропоганду! Ви хотіли подякувати нашим хлопцям з червоної армії, що вигнали німців. Трохи призабули, що УКРАЇНА тоді була лише на папері, а спавді вона була придушена москвою і ніякої України не було. Тож ваш заголовок недоцільний! Оце мене і заболіло! Прочитайте уважно допис. Мобілізували дітей-16-17 років. Гнали на певну смерть. Без зброї і без вишколу! Бо так наказав "батько сталін"! Це був геноцид українського народу. І хто ж прийшов на нашу землю, вигнавши німців? Один бендит пішов, а такий самий прийшов! То де ж перемога? Що свткувати! Не раз перевертні кричали нам українцям- "да гаварі же ти человеческим язиком"-тобто говори російською.Не новина ж -при встановленні "єдіної нєділімої" мільони українців були знищені, замучені голодом, мільони були на засланнях і згинули , але не здалися.Наші воякі УНА, УПА, і так, АТО, бо це вони виборювали і виборюють волю Україні! Це вони, наші дорогі хлопці, гинуть. От їм і належиться СЛАВА і поклін голови. А тим нещасним, чиїми тілами гатили Дніпро, просто вічна пам'ять! Вони не йшли з доброї волі, їх гнали на м'ясо, а слави у тому немає!
Вони захищали СВОЮ Вітчизну, яка була і є, і буде. А ваше бачення цього протилежне моєму. І ви, і я, і інші мають право на свою думку. Тож я ні в якому разі вас не засуджую. Але свою думку відстоювати буду. І назва вірша відображає її. Всього найкращого!
Мій дід, Герой Радянського Союзу Коробов Олександр Васильович, був у числі тих, хто відстояв для нас майбутнє. І СЛАВА йому, і пам,ять, як і багатьом іншим, хто поліг, захищаючи свою Вітчизну. І не треба викручувати історію так,як вам хочеться.
Ой дорогенька! Не кидйте камінчики! Я з тих часів!!! Мої сестра,два брати,чоловік сестри - всі воювали! Ні, не за батьківщину, бо така вона не була! Коли входили німці у Київ, люди їх зустрічали квітами. Чи ви знали про це? Радість була кругом! Думали, от визволять від московської тюрми. Помилилися! Бо німці були такі самі як і ті, що забрали нашу Батьківщину! Ваш дід був герой советського союзу, а мій батько був хорунжим у армії Петлюри. Мабуть ось це і пояснює наші з вами розходження!
Ваші воювали не за Батьківщину, а моїх діди - за Батьківщину. І не треба мені тут кидатися "дорогенькою". Ніяка я вам не дорогенька. Запам,ятайте це надалі.
Навіщо суперечки . Мій тато - ЛАТИШ , воював за вільну Латвію , будував вільне суспільство , подібно як бандерівці , проти фашистів і проти совєтів , то чи він патріот . Ті хто воював за СРСР , можливоі не знали ,або не мали змоги пізнати хто такі бандерівці чи воїни УПА , чи інші хто воював ще тоді за незалежну Україну , і тому їх огульно також не можна називати зрадниками , тому що вони вбивали і бандерівців і інших патріотів України . Війна - це дуже кепська справа , я весь час дивлюся свій улюблений польський фільм "Потоп" 4 серії , де головний герой із бандита став патріотом , і таке буває і в справжньому житті . Головними ворогами України були і є - Шовіністи росіяни які за імперію і за Путіна , і проти вільної України , Кагебісти і вищий партійний апарат , так як і сьогодні багато антиукраїнських чиновників . Тому сваритися нема чого ! Патріотам треба гуртуватися - щоб нам ще і сьогодні не відібрали , чи по кусочку , чи цілими регіонами вільну Україну ! Чи не для цього ми тут спілкуємося !
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
