Яке ж то життя без приправи чи спецій?
І молодь шукає його дивний смак
В пікантних розвагах. А бібліотеці
Не знайде у серці містечка ніяк.
"Читати - це довго". А "думати - нудно"...
І ось, наче вихід, для кожного з нас -
Комп,ютерні зали. Лиш там тепер людно,
Лиш там зі смаком ми проводимо час.
А книжка чекає, стоїть на поличці,
Не читана зовсім - тому і сумна.
Якби ж кинув виклик хтось пагубній звичці:
Крізь пил чи то дим роздивлятись з вікна
Цей світ і поглянув інакше на нього,
Відкривши одну із нудьгуючих книг,
Знайшов би прекрасне, прийшов би до Бога,
А, може б, якесь й попередив із лих.
Якби ж він зайшов у відчинені двері...
Прилуцька центральна чекає, зове.
Нам треба духовність не лиш на папері -
Нам в серце б посіяти справжнє, живе,
Що в добрих книжках проглядає крізь слово.
Бібліотекар сприяє меті
І в праці щоденній бере за основу:
Знайомити люд з найціннішим в житті.
Покваптеся! Тут, у Прилуцькій центральній
І виставки книг, і чудових картин!
Тут відеовірша сюжет на екрані
Під час презентацій пливе не один
У душу - бентежить її і хвилює,
Наснагу дає для нового життя...
Прилуки вже знають, як щиро люблю я
Духовності храми - культурні місця.
Книжка потребує часу і уваги чого, як на зло, не вистачає нашій молоді. У цей швидкісний час, який, ніби галопом мчиться по планеті, нема коли сидіти і читати, треба бути в русі, якщо не спереду планети всієї, то хоч встигнути заскочити у останній вагон.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Та прикро те, що ті хто не відчуваєть, що в нас війна, поводять себе так, наче вони в іншому світі живіть і те, що війно, то їх не стосується, бо їх не торкається... На превеликий жаль....
у Вас 
0
