Чому, не знаю я сама, Нудьгую завжди за тобою, Як тільки десь тебе нема, Щось, ніби робиться зі мною… Я хочу бачити тебе, Що ти тут поруч, недалеко, Тим стимулюючи себе, Що бачать очі – серцю легко. Чого, здавалось би мені, Так за тобою душу рвати, Адже літа уже не ті, Нема про що і розмовляти… Але до чого ж тут літа? Минулися.., що їх тлумачить? Маруда серце запліта… Я страх, як хочу тебе бачить…
На енергетичному рівні серця сплітаються так, якщо люди живуть довго, що розірвати важко... Тому, людина чекає і дуже страждає, коли буває розрив....
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
virchi: Навіть у найкращих місцях душа тягнеться до рідної землі. Війна змусила людей залишити домівки, але серце залишається прив'язане до України. Вірш схожий на голос української діаспори воєнно
у Вас 
0
ще раз дякую