Зима. Мороз. І місяць ліхтарем, Над містом, що сховалося за стіни. І не скажу, що душить тягарем, та якось не облегшують провини. Зима. Сніги. Крокую по узбіччю Куди - не знаю. Напрямок? – Я йду. Назустріч різнопланові обличчя і я у їх безкластернім ряду. Зима. Камін. І на паркеті шкіра, І тіні на світлинах, наче жах. А ще кинджал, на перехрест рапіра… Нам тепло від вогню, що на дровах. Зима. Кімната. Ложе. Погляд твій… Сьогодні ми разом. О, як несміло Ми розгортали згорнутий сувій нових відносин. Як же неуміло… Зима. Сніжинки. Вогник в небесах. Тріщать в мороз дерева серед ночі. Я загубив свій подих у лісах, твого волосся. Чари ж бо дівочі. Зима. Сніги. Сьогодні знову пустка і наче сон, зринає в пам'ять ніч. А далі? Розійшлися. І відпустку Коханню надали… без протиріч.
Ігоре, а може ліпше "тріщать морозом", ніж "тріщать допіру"?.. Чудовий вірш, але зверни увагу на один коментар - там правда...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
