| Прослухати у авторському виконанні можна тут:
http://www.chitalnya.ru/work/1513854/
Господарочка - за щітку!
Побілила все так швидко,
Що нічого не впізнати...
Вийшов Ваня - став гадати:
У саду вже не дерева,
А мохнаті, білі леви.
Ну, а це що за окраєць?
Хм, пеньок принишк, мов заєць.
Ти дивись: а ось і вуха
Настовбурчив - мабуть, слуха
Фею сивих заметілей.
А вона ще й досі білить:
Вже й палацом хата стала -
Ваню враз причарувала.
Бачить хлопчик справжнє дійство:
Фея, срібло... Королівство...
Біля входу кущ поважний,
Гордий, гарно вбраний в пажа.
А з ним поруч фаворитки -
Дві давно пожухлі квітки.
Ваня навіть їм вклонився,
Але вчасно спохватився
І промовив:"Та я ж вдома.
Чари це, чи, може, втома?"
А Зима лиш посміхалась
І ще більш собі старалась.
Коли ж вибілила й небо,
То сказала: "Все, як треба"
| 
та
у Вас 
0
Завжди захоплююсь Вашими віршами про кохання. 