Рейки-рейки, шпали-шпали...

(переклад з німецької)

Рейки-рейки, шпали-шпали,

Їде потяг заблукалий,

Паровоз сопе чух-чух,

Дмуха парою пуф-пуф.

Під'їжджає до перона,

Доповзає-під'їжджає,

Та з останнього вагона

Вилітає-випадає:

І горошок, і зерно,

Кукурудза та пшоно,

І строкатая квасоля

(Ой, квасолечка-квасоля!),

І відбірна бараболя,

Барра-боля, барра-боля...

Кури перші позбігались,

Гуси-качки позлітались,

Позбігались-позлітались,

Стали все оте шукать,

Стали все оце збирать

Та й клювать, клювать, клювать,

Та й гребти, гребти, гребти,

Та й скубти, скубти, скубти,

Та й щипати, та й щипати,-

Годі їх вже розігнати...

За курми приплівся вовк,

Він зерно зубами товк;

Слідом, в справах, мимохідь

Вайлуватий брів ведмідь,

Той на гамір завітав

Та й горошок пожував

(Пожував, пожував весь нещадно).

А за ним прибігли поні,

Кабани, верблюди, коні,

Слоненя гуп-гуп, гуп-гуп,

Слоник-татко туп-туп-туп-

Всі завзято тупотіли

І собі знайти щось хтіли...

Вийшов тут з депо двірник,

Той що до порядку звик,

Зиркнув навкруги сердито,

Гукнув щось несамовито,

Розлякав усіх звірят,

Пташок всіх і слоненят,

Та давай мітлой махати,

Прибирати-замітати,-

Посновиґав, все замів

Та й утомлено присів

На стілець, в кінці перона,

Біля крайнього вагона.

Щоб не йшов даремно час,

Що трапляється не раз,

Із широкої холоші

Грузом дивної розкоші

Передбачливий двірник

(Незрівнянний працівник)

Дістає для відпочинку

Та й друкарську тут машинку.

Жінці пише він листа,

Вжик-вжик-вжик та тра-та-та-

Став він дзвінко стукотіти,

Став виписувать привіти,

Підбирати став слова

(От що з двірником бува!):

- Рейки-рейки, шпали-шпали,

Кома-вжик, кома-вжик,

Їхав машиніст оспалий,

Кома-вжик, кома-вжик,

Паровоз сопів чух-чух,

Вжик і крапка, вжик і крапка,

Дмухав парою пуф-пуф,

Вжик і крапка, вжик і крапка.

Як підїхав до перона,

Кома-вжик, кома-вжик,

То в останнього вагона,

Кома-вжик, кома-вжик,

Проломило, видко, дно...

Галю, мила, вже давно

Я купив твоїй родині

Запашні, духмяні дині,

Любій тещі я купив

Цілу жменю темних слив,

Навіть нашому Сіркові,

Той що хмурить тяжко брови,

Я купив у подарунок

Чималий, тугий пакунок:

І горошок, і зерно,

Гречку, рис, овес, пшоно,

І строкатую квасолю,

І солодку бараболю...

Та нехай йому вже грець,

Все звелося нанівець-

Із останнього вагона

Обіч довгого перона

Все розсипалося вщент,

Згинув весь мій реманент!

Кури-гуси позбирались,

Позбігались-позлітались,

Стали все оте шукать,

Стали все оце збирать

Та й клювать, клювать, клювать,

Та й гребти, гребти, гребти,

Та й скубти, скубти, скубти,

Та й щипати, та й щипати,-

Годі їх вже розігнати...

Але, мила моя Галя,

Вжик і крапка, вжик і крапка,

Моя пташко, моя краля,

Вжик і крапка, вжик і крапка,

Моє рідне серденя,

Кома-вжик, кома-вжик,

Квітка пишная моя,

Кома-вжик, кома-вжик,

Я для тебе особисто

Приберіг тихцем намисто

І шкіряні чобітки,

І барвистії хустки,

І тепленький кожушок,

І квітчастий фартушок!

Ввечері прийду до хати,

Кома-вжик, кома-вжик,

Буду Галю одягати,

Кома-вжик, кома-вжик,

Буду я пісень співать,

Вжик і крапка, вжик і крапка,

Буду жінку цілувать,

Вжик і крапка, вжик і крапка,

Цілувать, цілувать, милуватися!