ВІРШ "МАМІ"

Зацвіли у садку чорнобривці

Ніби спомин про юність мою,

бачу маму у у білій хустинці,

Чую мову ласкаву твою.

Моя мамо,матусю рідненька

як же тяжко без тебе мені!

Ти голубко моя сивенька

Ми зустрінемось тільки у сні.

Дуже рано від мене пішла ти

За межу,у далекі краї,

Так й не встигши нічого сказати

Наостанок,рідненька мені.

Твоє серце постійно боліло

За нещасну долю мою

І волосся твоє посивіло

Через горе і тугу твою.

Скільки болю,який не вщухає

Довелося тобі пережить,

Бо на світі сумніше немає

Ніж дитя-інваліда ростить.

Бо несила дивитись на муки,

Що терпіла на світі я

Ти готова підставити руки,

Щоб не впала дитина твоя.

Лиш роботу,недоспані ночі-

Ось що мала ти у житті,

Твої рідні,зажурені очі

Знов приходять на згадку мені.

Я ніколи тебе не забуду,

Найдорожчя,людино моя

На могилку ходити я буду

Доки світить ще свічка моя...