Мандруючи, світами далекими, забутими, ще не відкритими. Скрізь пусто́ти космосу, чорні дири, та різні галактики. Я шукала тебе: за спогадом, за дотиком, за минувшим відчуттям. Шукала, за тембром голосу, за специфічним запахом, за теплом твого тіла.
Не буває щастя вічного, невмирущого - все гине. Всьому хорошому - приходить кінець І так сталося з нами - ти щез. немов зачарований метаморф. Розчинився в повітрі, на моїх очах, Залишивши, лиш біль утрати, І, бажання, знайти, хоч маленьку частинку тебе...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас