Вечір, перегнавши час,
увірвався, набуянив,
з диким воєм перебіг поміж стін.
І завчасну чорну тінь
гонить низько над полями...
Передмістя вже стріча
громобій.
Над Тернополем -- гроза,
і все ближче гуркіт грому,
змії-блискавки між хмар
раз по раз.
кулі-краплі по дворах
пробивають оборону,
скло, неначе у сльозах
поміж рам.
Блискавично світла мить,
там, за склом -- дівочі очі...
А у їхній глибині
йде війна.
В них горить Донеччина,
обрій танками гуркоче...
І забутий страх бринить
ніби в ній.
Ще у шафі поміж плать,
вже, неначе недоречно,
камуфляж на вішаку
спочива.
Залишилася жива
в грозовий гарячий вечір...
Було рано ще вмирать
на віку!
там виблискує медаль,
де заштопано від кулі.
Чи згодиться ще колись
у житті?
Вже за гранню почуттів
незабутні дні минулі
у міжгроззі пронеслись
десь у даль...
Дякую за вірш, присвячений жінкам, які воюють на сході. Мої колишні учениці також там. Прикро... Їм би дітьми займатись, а не автомати тримати в руках. Боляче...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Сумно