ДВА ЯНГОЛИ

Ми просто літали двома янголятами,

Що крилами щастя торкались небес,

Але небеса чомусь стали картатими,
І зникнув наш Всесвіт, і вже не воскрес.

Ми просто кружляли у танці із хмарами,

Та грім розізлився, заплакав дощем,

Зламалися крила, із відчаєм впали ми,

Тож більш височин таких не досягнем.

За що ви прогнали нас, неба просторості?

Суворо-безжальна є ваша блакить,

Ми змучені біллю і докором совісті

Два янгола, жоден з яких не злетить.

Були ми крилатими дітками сонечка,

А стали вигнанцями злих височин,

Семи кольорів веселкова ти донечка,

А я - піднебесся високого син.

Ми просто літали двома янголятами,

Та щастя небесне ми втратили враз,

 І неба простори нам стали строкатими,

На жаль, небеса більше вже не для нас.