Калина на батьківськім полі.

Розбудіть мене, мамо моя, на зорі, до схід сонця,

Я на батьківське поле калину садити піду,

Коли перше проміння лиш тільки проб'ється в віконце,

Я уже за селом,та за лісом далеко буду. 

Я пройду тим шляхом, де так часто ходив колись тато,

Попри сад, через рів, де криниця в долині стара,

Наберу я води, так як батько любив набирати,

І нап'юся до схочу, й умию лице із відра.

Посаджу я калину, і батьківську пісню згадаю,

І присяду на межу, на куртки старої рукав,

І як тато колись, я цю пісню його заспіваю,

Хто почує мене, щоб і спів мого батька згадав.

Ти калино рости-виростай, та цвіти білим цвітом,

І даруй урожай нам, із ягід терпких восени,

А щоб вітер твої не зламав молодії ще віти,

Своїм гіллям заслонять батьківські тебе ясени.