Моя,Україно, в квлиновім цвіті, У мальвах червоних чарівна земля, Тут рід наш прекрасний І батьківська хата,моя Україно, Голубко,моя. Багато прийшлося тобі бідувати, Топтали тебе вороги чобітьми, Хотіли в кайдани тебе закувати, Невільними нас зробити людьми. Та ти не скорилась,моя,Україно Ти встала з колін,піднялась В повний зріст і знов зацвіла Червона калина і пісня лунає Із сіл твоїх й міст. Моя, Україно,в віночку із квітів В біленькій сорочці струнка й Чарівна,ще будуть щасливі малі Твої діти,моя, Україно,колиско моя! Моя,Україно,печаль ти і радість До тебе прийшли недобрі часи, Зробила це зло чиясь недбалість, Чиїсь не розумні,не добрі думки. Тримайтеся в купі,мої українці, Ще прийдуть до нас щасливі роки, Лиш треба нам разом,а не поодинці Сказати,що кращого варті ми. Я вірю,що змінеться все на краще І пенсію гідну дадуть старичкам І буде робота,а ми не ледачі, І буде зарплата,що ще треба нам? Земля наша рідна родюча й багата, На ній заколоситься стигле зерно, Достатком похвалиться кожна хата Не буде вже так ,як колись було. Моя ,УКраїно,тепер ти- держава! І мова вкраїнська луна на весь світ, Тебе поважають,хвала тобі й слава! Шевченківський дзвінко луна "ЗАПОВІТ" Моя, Україно,могутня й красива, Я вірю-ще краще ти зацвітеш І ще заживеш ти заможно й красиво, На віки віків і ніколи не вмреш!
Дуже патріотичний вірш,п.Галино, дуже теплі слова підібрали Ви, щоб висловити свою безмежну любов до України, але цей вірш ще дуже сирий, не все в порядку з його формою (розмір, рима, ритм).Вчіться вичитувати вірш, якщо Ви не взмозі почути свої помилки дайте почитати рідним, друзям. Прошу не гніватися, хочу якнайкраще.З повагою.
Безсумнівно, цей твір написаний з великої любові до рідного краю, але маю Вам сказати, пані Галино, що тут непочатий край роботи над формою, розміром, ритмом, римами,а найголовніше - над поетичними образами, а ще у цьому громіздкому тексті губиться суть, нема розставлених акцентів, відсутні поетичні барви. Поділюсь з Вами своїм творчим досвідом. Колись у мене був прекрасний вчитель Іван Гнатюк, на жаль вже покійний, я б сказала справжній велет Слова у поезії, так от, коли я до нього надцять років тому принесла близько тисячі подібних Вашому віршів, він мені сказав "Наталко, це не поезія!", а потім вибрав з тих віршів десь з півтисячі, кілька тижнів над ними попрацював і сказав мені "можеш видавати збірку". Але я, аби наважитись видати свою першу збірку, пройшла шлях ще у понад десять років, написавши за той час тисячі віршів і впевнившись, що їх можна вже показувати людям... Нести слово до людей - це велика відповідальність, нам не потрібно про це забувати! Цей Ваш твір, пані Галино, можна швидше віднести до римованої прози. Тому працюйте над собою, прислухайтесь до порад, знайдіть доброго досвідченого вчителя, аби не робити тих самих помилок, а ще Вам пораджу - не поспішайте видавати чергову збірку, допоки кожне слово у ній не буде на своєму місці, аби потім з часом Вам самій не було соромно перед собою за те, що поспішили. Вибачте, дорога пані Галино, якщо якісь мої слова Вас засмутили, але знаю по собі, що конструктивна критика, хоч і болюча, мала б лише стимулювати до праці та вдосконалення, якщо людина на своєму шляху. Хай Вам щастить!
Дорогі Мої!Безмежна вдячність за коментарі.Я врахую всі підказки,я дуже хочу знати ,що думаєчитач про мої вірші.Врахую всі підказки і можливо у мене таки ,щось вийде.Я дуже цього хочу,так як без віршів себе не уявляю.
Пані Галино, ось приблизно так мав би виглядати цей вірш, аби його легше сприймалося. Раджу розбивати собі вірші на склади і потім уважно дивитись на ритм, розмір і рими, намагатись уникати зайвих повторень, не перевантажувати надто непоетичними словами, шукати алегорії та поетичні образи, прислухатись до мелодики вірша - він повинен плинути, як струмок... однм словом - працюйте і у Вас неодмінно все вийде!
Моя Україно, в калиновім цвіті, У мальвах червоних земля, Тут рід наш прекрасний і батьківська хата, Моя Україно, голубко моя.
Багато прийшлося тобі бідувати, Топтали тебе чобітьми, Хотіли в кайдани тебе закувати, Невільними нас поробити людьми.
Та ти не скорилась, моя Україно, Ти встала з колін, піднялась На повен зріст знову, квітує калина І радісна пісня лунає між нас.
Моя Україно, в віночку із квітів, В вишиванці ти чарівна, Ще будуть щасливі малі твої діти, Моя Україно, колиско моя!
Для мене ти, рідна, печаль є і радість, Настали зловіщі часи, Навколо нас злидні, лукавство і зради, Ворожі звучать голоси.
Тримайтеся в купі, мої українці, Хай правда звучить на вустах. Анумо всі разом, а не поодинці Промовмо: "Час змін вже настав!".
Земля наша рідна, родюча й багата, Хай рясно колосить зерном, В достатку і мирі живе кожна хата, Хай зникне неволі ярмо!
Моя Україно, тепер ти - держава, Шанує тебе увесь світ, Ми духом воскресли, хвала тобі й слава Віднині й на многая літ!
Пані,Наталю,я згодна з Вами -вірш зазвучав набагато краще,але в третьому куплеті немає рими.Ядуже вдячна за підказку.Так краще читається.Вибачте .за невміння писати.Даю слово,що колись,звичайно з вашою допомогою,я виправлюсь.Маю таку надію.
так, я не все виправляла, бо тоді б це був вже зовсім мій вірш, попрацюйте ще над ним, а зараз ну хоч би коми, проміжки між словами і помилки виправили, невже я марно старалась?...
До речі, саме у третьому все й гаразд ( Україна-калина, піднялась -нас), тут ніхто не може дорікати з римами...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Asedo1949: Кричать у вічі: «Слава Україні», Та, як чорти, в Вальпургієву ніч Танцюють нишком на чужій руїні, Обіцянками скріплюючи клінч… Правдиво сказано...Підтримую.
та
у Вас 
0
