Кат
Мені аж страшно,як згадаю,
оту історію,з життя.
Як люди в муках помирали,
як важко йшло у них життя.
Як бідна мати доїдала
своє народжене дитя.
Як забирали хліб останній,
і люди пухли з небуття.
Чому ж ти нелюде бездушний,
повів усіх людей на смерть?
Чи ж не однаково тобі,
яка в нас воля,слава й честь.
Чому ж ти лізеш до народу,
який для всіх завжди чужий.
Невже не маєш в серці Бога?
Та ні,ти кат,забули ми.
Додав: маряна666 (16.03.2014)
| Автор: © Romanivna
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 1
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : А инасправді і бачать, і чують.. та споглядать. Єдине, мабуть, забувають, що їхня хата не скраю, а й наступна після нашої...
klavysjka : На превеликий жаль... Тиша насторожую. лякає...
klavysjka : Щиро дякую! Так авоно і є. Любов і ненависть... Ніколи про таке не могли й подумать...
klavysjka : Це правда. Так воно і є. Навчились переглядати цінності життя
НАЙПОШИРЕНІШІ
КЛЮЧОВІ СЛОВА