Було це так давно, не всі про це і знають,
Втяглись в буденщину, то вже й не пам`ятають,
Що вся земля була сотворена людині,
Вправлялась Богом і жили в одній родині!
Єдине поле- разом сіяли ,орали,
Сім`єю хліб пекли, у згоді роздавали,
Були всі ситі ,і щасливі, і багаті,
Та все тісніш робилося в єдиній хаті.
Так якось віддаль спричинилася до діла,
Губився слух, творилась мова і ділила,
Ставало тяжче спілкуватись , будувати,
То вирішив Господь земельку роздавати.
Щоб кожний жив за мовою й своїм звичАєм,
То ж скликав всіх і наділилив чудовим краєм,
Щоб тут жили ,своє плекали і цінили,
Любили ближнього ,та щоб по правді жили.
Усі дістали те чого в душі бажали,
Найперші- кращі землі всі подіставали ,
Лиш українці запізнились ,бо на полі-
Коли ділилися, робіт було доволі!
Прийшли до Бога, щоб і їм дав шмат земельки,
Спитав Господь-Де ж ви були? Нема ні жменьки!
Ми працювали. Занедбаний був спільний край.
Всміхнувся Бог. За працю вашу ,вам дарую рай!
| 
у Вас 
0
