1 Вставай, народе мій! Вставай ! Струси дурман з обличчя зради ! Невже не зможеш дати раду У краї рідному бодай ?
Цинізм, знущання та обман - Знайомі методи й повадки, “Братків понятія” й порядки Ввів для населення “ пахан “.
Спочатку хитро обікрав – Від благ і втіх мажор жиріє , В той час , як рід наш в злиднях скніє (А намір має, щоб сконав ).
Тепер нав*язує він нам Смаки , потреби ,еталони, Манери , принципи, закони, Чужі й шкідливі в хорі драм.
Спотворив спритник сприйняття Духовних цінностей й світогляд : Коштовність – гроші ( хибний погляд! ), А не особа та життя.
Вимоги дня та імпульс слів Не відчуваються панами – Зіткнути прагнуть нас лобами, Щоб спрямувать в безвинних гнів.
Настійно б*є у дзвони час І перемін Вітчизна просить ! Смоктати кров вже може досить Та мордувати й зводить нас?
То ж в тім і є глибинна суть- В пустелю легко спопелити…. На цій землі й онукам жити, Щоби творить в Прийдешнє путь.
Так, перемоги не дають: Непевність геть та збайдужілість! І для протестів взявши зрілість, На барикади мужні йдуть.
Із пліч важке ярмо скидай ! Розпрям свою на волі спину, Бо ти ж Людина , ти єдина… Повстань, народе мій! Вставай! 2 Залунали дзвони із дзвіниць собору, Полилося в Київ велелюдне море : В сім*ях гомоніли часом про події, Зажевріли іскри в кожного надії…
3 А Майдан вирує і гуде… Гомін лунко полетів по світу, Хоч не дав допоки що одвіту До мети якої він веде.
Політичні грози та вітри Неминуче стукають нам нині : Краща грань прокинулась в Людині, Щоб здійнять звитягу догори.
Це ж життя мелодія жива : Щоб раба натуру подолати, Ми боротись маєм, здерши грати, За свої cвободи та права.
Незбагненний промінь дежав*ю – До прямих ми прагнем інституцій, Бо згасивши пломінь революцій, Звір прийде до кожного в сім*ю.
Вимагають виклики обнов : Доля краю нашого трагічна… Та з обставин гірко – драматичних Нас до світла виведе любов.
Янгол – охоронець за плечем Формулює засоби й завдання… Ну , а я в найкращі починання На коні примчуся сурмачем.
То ж здолав непевність у собі Хлібороб ,сягнувши до вершини… Сходить сонце в небі України Благородним вершником вгорі ! 4 Породило форму – підлий клан Олігархів кодло кримінальне, Що не визнав визріло – нагальний Європейський вибір громадян.
Змій іще не вбитий, ще живий, Ще гарчить і хижо скалить зуби, Обзиває бидлом рід -так грубо Вилив жбан на голови помий.
Обіцяв у клекоті бравад Демократій цінності й стандарти… Незалежність спродує з азартом Це дитя порочності та вад.
Бо плювать на віче , на Майдан – Сподівання що йому громади ? Зберегти щоб шкурні статки й владу, Запустив він хитрість та обман.
Як здолав розгубленість і страх За спиною органів насилля, Став « сім*ї « напружувать зусилля, Щоби сіять паніку і жах.
Без сум*ят ь сумбурних й коливань В корупційній схемі божевілля Звір терор направив і свавілля Проти мирних мітингів й зібрань.
Неспроможний рухатись до згод, Хряк незгодних вирішив карати, Щоб сповна деморалізувати Наш і так знедолений народ. 5 Наш гарант, господар це чи кат, Управляв діяльністю людини? Захищав чи в вотчині машини, Щоб душить, посилив апарат?
Режисер на те, щоби чуттям Відчувати ролі у виставі, Не спізнились нації щоб лави На бенкет прекрасного життя.
Патріоту віддано штурвал, Де довіра й злагода в дозорі ? Ні, ненависть, жадібність , докори В стрижні персонажу правлять бал.
Неминучість в обраних руках : Мудрість щоб керманича й слуги, Оплативши службою борги, Неодмінно визначила шлях.
Очевидно ж , лідери лиш ті, Хто здолав з ватагами висоти І чиї увага та турботи Зігрівали втомлених в путі.
Провідник достатку чи статист У занепад згуби прозябання? Обереги ватри існування Чи пойнятий конче кар*єрист?
Лиш любов народжує любов… В меркантильнім саме інтересі Суть усіх насильницьких процесів, Якщо розум пристрасть не зборов. 6 Якось дурно звужувався світ: Не ділились крихтою , як в зони Цар пітьми з жорстоких перегонів Запроторив лицарів еліт.
Міліцейський вишкіл – гидь та глей : Скроплена бруківка не любов*ю, А слізьми жіночими та кров*ю Молодих без досвіду дітей.
Від гризот аж викривився бік – Розучились зовсім жартувати, Веселитись співом, танцювати, Свій та чийсь подовжуючи вік.
Рід козацький – таки не ченці, В ланцюгах вривається терпіння: Як одні масніють, в животінні Інші ледве стягують кінці.
Та даруймо…є ще Божий суд ! Роздеруть на частки протиріччя – Наш врятує етнос від узбіччя Лиш молитва, злагода і труд.
Не зашкодь – по совісті живи, Ми ж подоба Божа – не примати… Прокурори, слідчі, адвокати…! Каюсь я – спокутуйтесь і ви.
Підіймись й вдихни на повний зріст – Вже пора, знедолена країно, Проклади із миром неодмінно У Грядуще виважений міст. 7 Громадськість стверджує, що в нас Є вибіркове правосуддя… Розмитий термін – це щоб людям Примаскувати бруд гримас.
Тут корумпований украй Лад політичної системи: Клан» кримінальної богеми» Облаштував свій власний рай.
Спеціалістів геть з вінця… За кошти обрані до Ради : І від Кабміну до сільради За гроші куплені місця.
І мафіозні , поміж тим, При владі в нас авторитети : «Кидалам» скрізь пріоритети – Це фонд з начинням »золотим».
Для деспотій крута деталь : Мов липку, демос свій обдерли Та нав*язали йому перли – Свої стандарти і мораль.
Були незгодні…Балаган?! Імущі вдались до нападок – І горезвісний всім порядок Навів розлючений тиран.
Щоби зачистить апарат, Знайшлись не факти мотивацій, А інструмент фальсифікацій, Тиск провокацій й компромат.
Тут розрахунок був простим : Всіх залякати чи зламати, Щоби в покорі люд тримати Та панувати над усим. 8 Від людей ховаючись за мур, Роздає реакція гостинці : Вдавсь режим негідників й злочинців До методик жорстких диктатур.
У природі дій змінився тон : Тут абсурдність в мисленні вібрує, Бо суспільством яструби керують Засобом тортур та заборон.
У диму тотальної брехні Та війни палає сьогодення, Де від куль поети і учені Залишають виміри земні.
Чий тепер городимо город? Ескадрони чорні сіють жертви… Скільки ще розгулювати смерті, Щоб почуть чим дихає народ ?
Б*ють в набат гранати й «калаші» У горнилі безладу й бродіння – В них відсутнє мудрості насіння Для просвітлень й зцілення душі.
Рани їх й агресію, мов біль, Через себе мовчки пропускаю : Це ж серця подиблені конають В сутичках братів моїх суціль.
З потрясінь уявних перемог Не розквітне яблуня кохання… До єднання нас та покаяння Голосами роду кличе Бог. 9 Струмує світло та тепло Від серця хвилями до серця І гімн над вибриками герцю Торкав в покликаних чоло.
Повстання гноблених в єстві : Свідомість ждала революцій- У енергетиці кипучій, В півкулях мозку, в голові.
Чи ж вірим в казку чарівну ? Це знак Всевишнього і долі, Щоб на етапі цім в юдолі Звершити місію земну.
Є смисл заповнить пустоту Достойним місцем і тим самим Здійснить в історії програму, В свій слід додавши доброту.
Плекав народ мій стільки ж літ Ідеї правди й оптимізму – Зразками віри й гуманізму Ми здивували білий світ :
Щоб ідеали та знання Змогли прогресу послужити, В рух поступальний вкорінити Фундаментальні надбання.
Все для людини, для життя… Щоб склавсь навіки ( аж по вінця ! ) Гостинний образ українця В палітрі дивного Буття. 10 І дзвенить наш голос, і цвіте В милозвучнім націй колориті – Із живців, що росами омиті, Древо самобутності зросте.
Геніальний склався статус – кво : В поведінці й вдачі щось змінилось – Україна наново зродилась У гурті Майдану під Різдво.
Тут резерв присутнім роздають – Дух підйому й радості на святі… На духовність ми таки багаті, На планеті раз нас визнають.
Ствердим так, доконаний це факт : Добрі ми , освічені та здібні – Розвиватись швидше лиш потрібно, Бо йдемо з спільнотою не в такт.
Щирі,чуйні, гречні та прихильні, Із гарячим серцем, мов вогонь, Маєм хист хлібину із долонь Дарувать голодним і всесильним.
В розмаїтті творчості відбив Долю рід нелегко – драматичну… Бог за це в подяку поетичну Душу нам у стрижні нарізьбив.
В скруті ми не вішаєм носи, Не вдаємсь до помсти спересердя, А тому й вселилися в осерді Ясність мрій в гармонії краси. 11 Так багато ставлено на кін, Так нелегко виділить породу – Дух свободи вільного народу Механізму прагне перемін.
Хряк себе звеличив взагалі , В інтересах ніби то держави, З непомірним пафосом і жваво В свято – непогрішні королі.
Бродить криза тінями примар Між землею в просторі та небом… Та мажор забувся про потреби У моменти здирництва і чвар.
На зорі очікувань й надій Іспит наш на витримку та зрілість : Зітре індентичність м*ягкотілість Та соборність в вихорі подій.
В переломний форс – мажорний час Ми не маєм права ухилятись – Нам прийдеться таки визначатись В перспективах розвитку для нас.
Наша хата скраю ? Все одно Біль чужий байдужих не турбує ? Та якщо нам спільності бракує, Соціальне нас чекає дно.
Нестабільність геть, провали й лінь ! Забезпечим завтрашнє, в родині Згуртувавшись дружній та єдиній , Для своїх майбутніх поколінь. 12 У строфах цих нема інтриг, Лиш гідність й хвиля непокори, Щоб збить агонії затори Для руху роду в час відлиг. Січень 2014 р.
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте:
Переглянули твір - 1906 чол.
у Вас # закладок
Автору за твір:
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 0
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
