МОНОЛОГ КІБОРГА

Кіборг Олекса в аеропорті

Тисячу двісті сімнадцять годин

Порох ковтає з клубками у горлі.

Каже, мовляв, ми укропи — не горді,

Гасимо вату вогнем без води.

Ви там чому не ламаєте звички?

Бакс по 16. Іди і дивись.

Пенсія мамина зменшилась вдвічі,

Як я тепер зазирну їй у вічі?

В чому геройства безбашного смисл?

Ми тут складаємо друзів у скрині

Із-під снарядів. А ген прокурор

Замок леліє із мармуру в глині.

Впередсмотрящі сидять у малині

І на мішені наводять курсор.

Знову відкати феміди й фортуни,

Прокуратури, ментури, ДАІ.

В прикупі-викупі всі й без трибуни.

Тільки куліси, завіси і труни

Для видноти закулісних таїн.

Блазні масні невилазні у Раді.

Навіть своїх не ховають очей.

Начебто на голівудськім параді:

Їм там і звично, і затишно, справді.

Всі душі куплені знову, ачей!

Ось ми вам час посилаєм крізь простір.

Ви ж уборолись чомусь від борінь.

Нам не піти із майбутніх блок-постів,

Бо сепарати — минулого гості,

Наче господарі тут. З двох сторін.