За що ти терпиш Україно?
Які такі тяжкі гріхи
Тебе обсіли горобинно !
Вп`ялися в тіло реп`яхи!
Чи для дітей землі не мала?
Чи пишнo збіжжя не росло?
Росло! І хліба вистачало,
Для себе й для других було!
Не даром же тебе прозвали-
Ти - “хлібний кошик “! А сусід ,
Збирав це золото роками,
Йому все мало на обід!
Оці ворожі зазіхання,
Не зупинялись ні на мить.
Століттями стоїть питання,
Чи ж можна ворога спинить?
Лилася кров твоїх героїв,
І Крути й Сотня в небесах,
Лиш подивись ,що він накоїв,
Кров розлилась по всіх полях.
Та й це мине! Поля засієм.
Пшениця золотом зійде,
Терпіти довго ми умієм,
Та час гряде! Народ росте!
Вставай, незламна Україно!
Давно очікуєш чудес!
Минеться горе!Ми родина!
Терпів Господь. В кінці ж -Воскрес!
| 
у Вас 
0
