Я чую подих іхній у безвісті пропавшій пустоті І крик,що лине над віками Кошмарні сни пускаючи мені… Чому мене з собою не забрали В пітьму огорнуті роки Чому мене,як інших не прокляли Лишиши жити,в пеклі ,на віки Афганістан,і це трикляте слово З душі висмикує струну І з нею погляди болючі Що все питають:Я умру?
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: А й справді - мовчання може стати спілкуванням, якби це не парадоксально було. Та й найменший дотик може викликати "тисячі мурах". Там може бути, коли закоханий!
у Вас 
0
