Прихилилася калина,
Притулилась до стіни,
Тихо плаче, мов дитина,
Рано-вранці восени.
— Чом заламуєш ти руки?
Сльози ллєш чому рясні?
— Хазяйнує, мов гадюка,
Ворог в рідній стороні.
— Не сумуй, моя рідненька,
Не корися долі злій.
Ще щаслива буде Ненька.
Розцвіте кущ рясно твій.
Гадів били споконвіку.
Будуть бігти до кремля.
Ворог знатиме довіку:
Українська це земля!
І назло ворожим силам
Навесні ти розцвітеш.
Хоч ти й плакала-тужила,
Щастя людям принесеш.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
