1
Ненависні ординці, слуги раші,
Прилізли, наче чорні павуки,
Щоб знищити міста і села наші.
Забули, як їх били гайдуки.
Лиш в те, що ворог вторгнеться в країну,
Не вірилось… Та розгорівсь пожар.
Війна! Вже перші жертви і руїни.
На дужі плечі впав лихий тягар.
Від вибухів земля волає криком,
Біль розриває серденько навпіл.
Нам "брат"-москаль приніс біду велику,
Тілами землю всіявши довкіл.
Будинки вщент ракетами розбиті,
Нещадно нищить залповий вогонь.
Від бомб касетних гинуть наші діти.
Настали дні страждань, нічних безсонь.
Зник Маріуполь від страшних руйнацій,
Величний Харків дуже постраждав.
Але ж народ мій — найсильніший з націй,
На жаль, на це наш ворог не зважав.
Здригнувся світ від злочинів рашистів
В Гостомелі, у Бучі, в Ірпені.
Ненавиджу тих ницих терористів.
Це — геноцид… Ой, як болить мені…
Розіб’ємо навалу ми ворожу,
І сонце подарує нам тепло,
Як і раніше, будуть дні погожі,
Навіки згинуть війни, люте зло.
Війна скінчиться. Буде ПЕРЕМОГА!
Пісні полинуть високо до хмар.
Без супостата зникнуть всі тривоги,
Як заповів великий наш Кобзар.
18. 04. 2022 рік
Картинка з інтернету
28 травня 2022 рік. Конкурс «Ціна свободи». Третє місце.
| 
у Вас 
0
